У організаціях, де застосовується підсумовуваний облік робочого часу, для числення середнього заробітку конкретного працівника використовується середній годинний заробіток.
Середній годинний заробіток розраховується шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді на кількість робочого годинника в цьому періоді, виходячи з середньомісячної кількості робочого годинника в 1997 році: при 40-годинному робочому тижні - 166,7, при 36-годинному робочому тижні - 150,6, при 30-годинній робоче тижню - 125,5, при 24-годинному робочому тижні - 100,4.
Розмір середнього заробітку конкретного працівника оп­ределяєтся шляхом множення середнього годинного заробітку на кількість робочого годинника в періоді, підметі оп­лате.
Відповідно до ст. 66 КЗоТ кожен працівник має право на щорічну оплачувану відпустку. Пред­оставляєтся відпустка всім трудящим тривалістю не менше 24 робочих днів з розрахунку на шестиденний ра­бочую тиждень із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку (працівникам молодше 18 років - не менш календарного місяця і може бути використаний в будь-який слушний для них час).
Відгули можуть бути приєднані до чергової щорічної відпустки.
Забороняється ненадання щорічної відпустки перебіг двох років підряд і заміна його грошовою компенсацією, окрім випадків звільнення працівника. Щорічна відпустка переноситься або продляєтся: при тимчасовій непрацездатності працівника, при виконанні ним державних або суспільних обов’язків.
У виняткових випадках, коли надання відпустки працівникові в поточному робочому році може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, допускається з відома працівника і за узгодженням з відповідним виборним профспілковим органом підприємства перенесення відпустки на наступний робочий рік. При цьому відпустка за кожен робочий рік тривалістю не менше 6 робочих днів має бути використаний не пізніше чим протягом року після настання права на відпустку. Невикористана частина відпустки може бути приєднана до відпустки за наступний робочий рік (ст. 74 КЗоТ). Забороняється ненадання щорічної відпустки: протягом двох років підряд, працівникам молодше 18 років і працівникам, що мають право на додаткову відпустку у зв’язку з шкідливими умовам праці (ст. 74 КЗоТ).